Дріжджі Дріжджі - незмінний помічник пухкої булочки, це справжні живі організми. Маленькі трудівники – мікроорганізми виду Saccharomyces cerevisiae – беруть відповідальність за розпушення тіста. Фактично вони забезпечують ферментацію борошна та бродіння тіста, руйнуючи крохмалі борошна і перетворюючи їх на цукри. Дріжджі виробляють не лише вуглекислий газ та етиловий спирт, а й смако-ароматичні молекули. В результаті бродіння в тісті утворюється безліч порожнеч, воно росте в обсязі, одночасно формується смак та аромат майбутньої випічки.
Вважається, що вони були спочатку виготовлені із шкірок винограду (дріжджі можна побачити як один з компонентів тонкого білого наліту на шкірці деяких кольорових і темних плодів, наприклад слив, вони існують серед воску кутикули). Цей мікроорганізм відповідає за найзагальніший тип бродіння.
Види дріжджів в випічці: 1. Свіжі пресовані (рекомендую
"Львівські") мають світло-кремовий або світло-сірий колір. Консистенція щільна, дріжджі легко ламаються. Запах — приємний, ледь спиртовий, не допускається запах плісняви, інші сторонні запахи. Смак повинен бути прісний, властивий дріжджам, без стороннього присмаку.
Перед використанням дріжджі звільняють від паперу, розчиняють у теплій воді (30-35 °C) і проціджують через сито за потреби.
Для кращої активації не зайвим буде додати трохи цукру і борошна.
Свіжі дріжджі можна зберігати в холодильнику близько 2 тижнів, але найкраще працюють свіжевиготовлені.
2. Сухі інстантні (швидкорозчинні) та сухі активні (хліб, напої). Купуючи дріжджі, дивіться на призначення. Нам потрібні дріжджі для здоби, іноді на упаковці пишуть % цукру у рецептурі, на який розраховані дріжджі. "Саф Левюр" не підходять, бо вони не для здоби, читаємо упаковку.
Сухі дріжджі одержують при висушуванні пресованих дріжджів, попередньо подрібнених у вигляді гранул, дрібних зерен, шматочків, вермішелі, таблеток.
Сухих дріжджів беруть у 3 рази менше, ніж свіжих. Зберігають сухі дріжджі — при температурі 17 °C і відносній вологості повітря 65% по термінам на упаковці.
3. Дріжджова закваска (опара)
Це натуральні дріжджі, які використовуються у випічці з незапам'ятних часів. Закваска готується з простої суміші борошна і води, яку залишають на кілька днів "киснути". В суміші починають розвиватися дріжджові спори. Далі закваску регулярно "підгодовують" різними видами борошна, а іноді і іншими рослинними домішками. Частина готової опари використовується для випічки, а частина залишається для вирощування нової порції. Хліб на такий заквасці виходить зовсім особливий, завдяки численним різновидам дріжджових культур, які встигли в ній оселитися. На опарі можна пекти будь-які вироби з дріжджового тіста.
Активні дріжджі відрізняються тим, що їх потрібно хвилин на 10 – 15 замочувати в теплій воді з невеликою кількістю цукру, в упаковці вони знаходяться у сплячому стані.
Швидкорозчинні дріжджі миттєво розчиняються (у них дрібніше гранули), їх не потрібно замочувати. Однак, вони повинні бути використані протягом 2-4 днів після відкриття упаковки.
При нагріванні утворюють карбонічний газ, за рахунок якого росте тісто в об'ємі. Найскладніше це його затримати, в цьому допомагає еластична розвинена глютенова сітка. Для цього має бути дуже еластичне тісто, нам потрібен високий вміст білку (клейковина) у борошні, волога і механічні рухи. Вологу дають яйця.
Я рекомендую Львівські дріжджі, хоч вони і хлібопекарські, але там особиливий незвичний склад і ми можемо використати їх для здоби.
Маса пресованих дріжджів повинна становити від 2.5 до 5% від маси вказаної в рецепті борошна, сухих швидкодіючих (інстантних) – від 1 до 2%. Зазвичай заміна свіжих на сухі 3:1.
Сухі швидкодіючі дріжджі є живими дріжджовими клітинами і зберігають свою активність через вакуумну упаковку. Цілісність цієї упаковки дуже важлива для цього виду дріжджів. Також, при покупці швидкодіючих сухих дріжджів, особливу увагу зверніть на дату випуску та простежте, щоб дріжджі були свіжими.
Основні правила роботи з дріжджами: Для того щоб дріжджі почали працювати, їм потрібна рідина – вода або молоко. Але, важливо, щоб рідина не була гарячою, максимальна температура – 36 градусів за Цельсієм. Інакше дріжджі загинуть і їх розмноження не відбудеться. Також потрібно врахувати, що на 1 г дріжджів необхідно 5 г рідини. Як правило, на етикетці є інструкція, в яких пропорціях розводити дріжджі.
При виготовленні закваски, мед додають в самий останній день, це ж правило стосується й дріжджів. На них не можна сипати цукор, інакше не вийде повітряної субстанції, насиченої киснем. Дріжджі піднімуться, але не так, як хотілося б. Тому, спочатку дріжджі потрібно розвести з водою, а потім додавати цукор.
Ємність із дріжджами необхідно поставити в тепле місце без протягів, але знову ж таки, пам'ятайте, що при високих температурах, дріжджі гинуть, тому не ставте на гарячу батарею, краще – біля, не перевищуйте 32 двох градусів, краще 28.
Як правило, якщо ви все правильно зробили, то 10-15 хвилин достатньо для того, щоб дріжджі піднялися. У будь-якому випадку, орієнтир – збільшення об'эму в 2 рази. Після вже можна додавати борошно і далі слідувати рецептом, якщо готуєте опарне.
Цукор з дріжджів витягує воду, а це їх середовище для харчування.
Кількість дріжджів, що вносяться в тісто, доцільно коригувати в залежності від їх підйомної сили, тривалості бродіння тіста, газоутворюючої здатності борошна, способу вимішування тіста, кількості в ньому цукру і жиру. Чим менше підйомна сила дріжджів, тим вище має бути їхнє дозування. Чим менша тривалість бродіння, тим більше дріжджів необхідно вносити в тісто.
Внаслідок накопичення продуктів життєдіяльності дріжджів та молочнокислих бактерій відбувається зміна кислотності тіста. При приготуванні, наприклад, пшеничного тіста на пресованих дріжджах збільшення кислотності обумовлено, головним чином, накопиченням в тісті молочної кислоти.
НЕ ПОСПІШАЙТЕ! Головна помилка при виготовленні дріжджового тіста – використовувати занадто гарячу рідину при замісі тіста. Пам'ятайте, що дріжджі – ніжні створіння, і гаряча рідина або вб'є їх зовсім, або значно знизить їх активність. Використовуйте рідину кімнатної температури або трохи тепліше. А якщо в рецепті сказано, що усі інгредієнти повинні бути холодними, то так і має бути!
НІКОЛИ не можна підстраховуватись і додавати дріжджів більше, аніж треба! У багатьох рецептах кількість дріжджів завищена у рази. Що відбувається у цьому випадку? Дріжджів – багато, а їжі для них – мало, вони швидко та жадібно її поглинають та переробляють. Тісто активно і дуже швидко піднімається, збільшується в об'ємі вдвічі. А в рецепті сказано, що, як це сталося, тісто вибродило. А смак сформуватися не встиг! Гірше того, частина дріжджів просто вмирає з голоду, повідомляючи тісту неприємний дріжджовий запах. А тепер уявіть, що дріжджів мало, а їжі – багато. Вони поглинають її довго, не поспішаючи, борошно добре ферментується, тісто піднімається повільно, і цей час встигає набрати смак. Така випічка не тільки смачна і ароматна, а й легко засвоюється організмом, бо дріжджі виконали за нас частину роботи з розщеплення борошна. Часто можна почути, що для здобних виробів у довгому бродінні немає необхідності, оскільки за смак відповідає цукор, олія, яйця, ваніль та інші ароматичні речовини. Я з цим не погоджуюся, оскільки дуже важливо дати час ферментам на роботу з розщеплення білків борошна, щоб нашому організму було простіше засвоїти випічку.
При випіканні, всередині м'якушки утворюється температура 92-95 градусів, а це означає, що дріжджі гинуть, тому не вірно стверджувати, що дріжджовий хліб шкідливий тим, що дріжджі потрапляють в шлунково-кишковий тракт і негативно позначаються на його роботі. До слова, дріжджі потраплять в організм із іншими продуктами харчування, наприклад, вони присутні на поверхні малини, полуниці, смородини та інших овочів, фруктів і ягід. Тому повністю відмовитися від вживання дріжджів – це означає, практично половину раціону урізати.
Для отримання більшої кількості смакових сполук тісто проколюють або перемішують, вивільняючи вуглекислий газ, а потім знову залишають «підніматися».